Два роки тому, 02 лютого 2024 року трагічна звістка прилетіла до Михайлівського старостинського округу помер Бочилюк Олександр Васильович
Нестерпний біль втрати. Його не можна загасити. Так само не можна загасити полум’я живої людської пам’яті. Вона не підвладна часу. І вічно житимуть наші герої, бо ми пам’ятаємо про них.
Два роки тому, 02 лютого 2024 року трагічна звістка прилетіла до Михайлівського старостинського округу: захищаючи Україну від російських загарбників у Донецькій області помер Бочилюк Олександр Васильович.
Йому було 49 років. Родина втратила сина, брата. У вирішальний для країни час він без вагань пішов на війну, повернувся із-за кордону, бо ж знав, що він повинен бути там, повинен рятувати життя людей. Тільки не знав, що ціною власного життя!
Його пам’ятають приязною, щирою людиною, талановитим спортсменом, якого знали за межами району. Свій вільний час присвячував грі у футбол. У всіх командах відзначався професіоналізмом та старанністю, завжди був душею колективу, справжнім захисником на полі та й у житті, який ніколи не боявся труднощів.
Під час проведення лінійки пам’яті, присвяченій другій річниці загибелі Бочилюка О.В., «Герої у наших серцях!» була присутня мама Героя – Ольга Іванівна, сестра Наталя Василівна, колектив філії Михайлівська гімназія, працівники культури.Щемливо звучали слова про загиблого воїна з уст вчителів школи.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Олександра Васильовича та всіх невинно убієнних .
Пам’ятаємо. Шануємо. Вклоняємось.
