Про працю домашніх працівників
Кодекс законів про працю України доповнено новою главою XI-А «Праця домашніх працівників», якою визначені поняття домашньої праці та домашніх працівників, закріплюється правовий статус домашніх працівників та особливості його правового регулювання, визначаються обов’язкові умови трудового договору з домашніми працівниками.
Статтею 173² Кодексу законів про працю України визначено, що домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем. Домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно проживають в одному жилому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти.
Такі особи можуть перебувати у родинних стосунках чи стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із таких стосунків або перебувати і в родинних стосунках, і в стосунках свояцтва. Домогосподарство може складатися з однієї особи. Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та, з якою домашній працівник уклав трудовий договір.
Звертаємо увагу, що не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць. З домашнім працівником укладається письмовий трудовий договір, який визначає умови праці, права та обов’язки обох сторін. Договір може бути строковим або безстроковим.
