У Митницькій гімназії провели лінійку-реквієм, приурочену другій річниці загибелі Павла Довганюка
Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він не дожив, не докохав, не долюбив...
Та праведна душа не помирає...
Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша перемога.
Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов обірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя.
Так і зірка Павла Довганюка спалахнула на небосхилі, яскраво горіла його добрими вчинками, неперевершеним талантом, гідними подвигами та й погасла.
Відійшовши в 31 рік за межу вічності, так і не доживши, не долюбивши…
13 березня 2024 року у Митницькій гімназії була проведена лінійка – реквієм, приурочена другій річниці загибелі Довганюка Павла Володимировича, героя російсько-української війни.
