Міжнародний день людей похилого віку
Міжнародний день людей похилого віку
Другий місяць осені починається з особливої дати. В першу неділю жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку,проголошений Генеральною Асамблеєю ООН, а в Україні це також і День ветерана.
Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури , взаємозв’язку поколінь.
В центрі з надання соціальних послуг Крупецької сільської ради на обслуговуванні знаходиться 115 одиноких непрацездатних громадян які проживають на території нашої громади. Їх обслуговують 16 соціальних робітників . В обов’язки соціального робітника входить : прибирання приміщення,купівля продуктів харчування та медикаментів, супровід до медичних закладів , допомога в догляді за присадибною ділянкою. Для послуг цієї категорії населення в селі Ситному діє швейна майстерня в якій працює Янковська Галина Миколаївна . Директор центру -Олійник Євгенія Леонідівна.
З нагоди цього свята, хочу розповісти про двох сестер які проживають в селі Срібне - Ганну Трифонівну Чалик та Любов Трифонівну Гаврищук. Не легка доля випала на їхній вік. Обидві пережили воєнне лихоліття.
Старша – Ганна все життя працювала на фермі дояркою. Трудовий стаж Ганни Трифонівни більше 35 років. За сумлінну, нелегку працю, неодноразово була нагороджена грамотами Управління сільського господарства району та Правління колгоспу , а згодом дирекції птахофабрики. Праця на фермі забирала багато часу, з ранку і до темної ночі , літом і взимку , три рази на день треба було іти на ферму , де її чекали підопічні корівки. А між робочим часом домашня робота ,господарство , городи. Так і пробігла швиденько і непомітно юність і молодість,збігли струмочком літа. І Ганна Трифонівна пішла на заслужений відпочинок. Роки тяжкої праці беруть своє. Приходить до людини непрохана гостя - старість . « Старість – не радість» - є така примовка. Втрачається здоров’я, почались проблеми з ногами , рухатись ставало все важче і важче .І людина не може обійтись без сторонньої допомоги. Допомагала Ганні молодша сестра Люба .
Любов Трифонівна Гаврищук , педагог за освітою , 38 років пропрацювала в освіті , вчителем молодших класів. Трудову діяльність Любов Трифонівна розпочала в селі Радохівка Рівненського району , в якому працювала з 1951 по 1967 рік. Згодом була переведена в Крупецьку школу (Червоноармійського) Радивилівського району. Багато поколінь випускників з великою подякою згадують свою першу вчительку , яка навчила їх читати, писати і рахувати , чесно жити і працювати , прищеплювала любов до ближніх, рідних , засівала в дитячі душі чесність , справедливість , любов до рідної землі до людей праці. Зараз Любові Трифонівні 86 років. За свою віддану працю на освітянській ниві вона нагороджена медалью «Ветеран праці» , в арсеналі пані Люби багато грамот , подяк обласного відділу освіти, відділу освіти районну . Роки летять , мов в небі журавлі. Роки…роки , як хотілося хоч на годинку повернутись в молодість. Ні ,немає можливості повернути час назад. З роками «обсідають» з усіх сторін підступні хвороби : «скаче» артеріальний тиск, болять і не хочуть слухатись ноги. Даються в знаки щоденні добирання на роботу в зимовий період року .
Обидві сестри зараз не мають можливості пересуватись самостійно, і на даний час знаходяться на обслуговуванні в центрі з надання соціальних послуг Крупецької сільської ради. Обслуговує жіночок соціальний робітник Безшерстна Марія Михайлівна. Вона і в хаті лад наведе,і в магазині продуктів купить, і медикаментів в аптеці, і ділянку з городиною догляне, поспілкується з жінками- підтримає добрим словом.
Ми молодше покоління , маємо робити все, щоб ця категорія людей щоденно відчувала повагу і турботу , мали гідний рівень життя , не втрачали суспільної активності. Нехай в цьому стрімкому світі . завжди по особливому світиться теплий родинний вогник - вічне джерело наснаги і любові.
Хочеться побажати всім вам не тільки фізичного здоров’я і морального спокою , а й високих матеріальних гараздів . щоб у вас завжди був хороший настрій , щоб кожний день додавав бадьорості , щоб наша любов , як сонячне проміння зігрівала серця , а наші слова подяки возвеличували.
Летять літа , як білі журавлі ,
Дзвенять ,як ті волошки в житі ,
Та не зникає слід їх на землі,
Як що для добрих справ були прожиті!
Бібліотекар О. Бугайкіна.
