БОНДАРЕЦЬ Любомир Васильович 25.12.1990-09.01.2023 с.Теслугів
БОНДАРЕЦЬ ЛЮБОМИР ВАСИЛЬОВИЧ
25.12.1990 - 09.01.2023
загинув біля міста Соледар Донецької області
похований на кладовищі в с.Теслугів
Любомир Бондарець народився 25 грудня 1990 року у селі Теслугів Дубенського району, де і проживав із сім'єю. Займався підприємницькою діяльністю.
Після вторгнення росії на територію України, навесні 2022 року був мобілізований до ЗСУ.
Любомир Бондарець служив у Донецькій прикордонній комендатурі швидкого реагування.
З 9 січня 2023 року не виходив на зв'язок з рідними, вважався зниклим безвісти.
До останнього подиху захищав рідну Батьківщину від рашистів, мужньо боровся за нашу державу, наближаючи Перемогу.
У загиблого героя залишилися дружина, донечка, батьки та брат.
13 лютого 2023 року в с. Теслугів Крупецької громади Дубенщини провели в останню дорогу захисника нашої Батьківщини Любомира Бондарця. Любомир народився в 1990 році в с. Теслугів. З юних років його знали як добру, справедливу, щиру та чесну людину. Він умів радіти життю і був світлим променем в ньому для людей, що його оточували. Після закінчення школи Любомир не залишив малу Батьківщину, а разом з батьками працював у рідному селі. Тут він знайшов своє кохання і створив сім’ю. І все було добре: кохана дружина, люба донечка, улюблена справа, вірні друзі, повага та пошана оточуючих, дорогі серцю батьки, які свого часу доклали величезних зусиль, щоб їх син був саме такою людиною. Але тут на нашу землю прийшла війна...
Навесні 2022 Любомир Бондарець взяв до рук зброю і став до лав захисників Батьківщини. “Хто, як не ми?” - не раз казав він рідним в телефонних розмовах. І при цьому не забував підбадьорити. “Все буде добре”, - казав він рідним, перебуваючи в самому пеклі подій, бо служив у Донецькому прикордонному загоні швидкого реагування, в місті Соледар Донецької області. Саме це місто, наряду з Бахмутом, стало ареною найпекельніших боїв з російськими загарбниками в кінці 2022 - на початку 2023 року. Проти наших воїнів разом з регулярною армією ворог кинув у бій зборище справжніх покидьків, зібраних по всіх російських тюрмах, т.зв. ЧВК “Вагнер”. Російська орда, змушена продемонструвати хоч якусь свою “перемогу”, кинула на штурм Соледара тисячі найманців, не шкодуючи ні своїх, ні, тим більше, наших. Соледар, яка символічна назва... Там сіль просто під ногами, тягнеться вглиб на кілометри. Та ніби цього замало, цю землю ще й густо скроплено солоною кров'ю мужніх захисників. Серед тих, хто стримував цю навалу, був і Любомир Бондарець. Територія Артем солі стала на якийсь час і прихистком і фортецією для українських бійців. На превеликий жаль, йому не довелося повернутися до своєї домівки живим. З 9 січня він перестав виходити на зв’язок з рідними. Місяць сім'я жила на межі пекла і дива. Пекла, бо знала що місто уже захоплене, а дива, бо ще жевріла маленька іскра надії, що живий, що він не може загинути, він спритний, сильний, мужній, його не візьмуть кулі й гради. Його оберігають як щитом молитви рідних: донечки, дружини, батьків, бабусі, яка день і ніч молилась так само щиро, як Любомир вірив у перемогу. Деякий час ще була надія, що можливо, чоловік перебуває десь в госпіталі чи в полоні, але врешті з'ясувалось, що в ході ворожого штурму Любомир загинув. Загинув, оберігаючи право на наше з Вами мирне життя на власній землі. Загинув у бою з ордою, яка протягом століть прагне зламати українців, відмінити їх право на існування як нації. Російська навала зламала не одну тисячу доль і забрала вже дуже багато життів. Ціна, яку ми зараз платимо за своє право жити на своїй землі і за свої власні помилки в минулому - величезна. Але ми просто мусимо бути гідними пам’яті тих, хто загинув, захищаючи свою землю. І одним з тих, хто буде спостерігати за нашими подальшими вчинками з неба, буде простий чоловік і разом з тим, герой з Дубенщини - Любомир Васильович Бондарець. Спи спокійно, Герою!
Загиблого воїна Бондарця Любомира Васильовича відзначено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)
