Крупецька громада
Радивилівський район, Рівненська область

До уваги жителів Крупецької ОТГ!

Карантинні шкідники та бур'яни поширені в Україні

 

Американський білий метелик

абм.jpgHypharia cunea Drury Американський білий метелик-поліфаг, що пошкоджує понад 300 видів трав'янистих, кущових та деревних культур. Найбільш улюбленими культурами є шовковиця, клен, айва, бузина, вишня, груша, виноград, волоський горіх, слива, хміль, яблуня. Батьківщиною є Північна Америка, на даний час шкідник широко розповсюджений в Європі, Азії та Північній Америці. В Україні вперше був виявлений в 1952 році і поступово охопив більшість регіонів: республіку Крим, Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирську, Запорізьку, Івано - Франківську, Київську, Кіровоградську, Луганську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Сумську, Тернопільську, Харківську, Херсонську, Хмельницьку, Черкаську, Чернігівську, Чернівецьку обл., М.Севастополь на загальній площі 68618,127 га Метелик білосніжний, з шовковистим відливом, іноді зустрічається з темними або жовтувато-коричневими цяточками на крилах. Живе 8-14 діб. Самки відкладають яйця на нижню частину листка, після чого гинуть. Плодючість самки 200-2000 яєць. Гусениці, що відродились, надзвичайно шкодочинні. Вони повністю об'їдають листя на деревах, оповиваючи гілки павутиною, гніздо може досягати 1-1,5м. Шість-вісім гнізд шкідника на плодовому дереві здатні повністю його знищити. Життя гусениць триває 35-45 діб, але за цей час вони встигають завдати непоправимої шкоди. При температурі нижче 12° С вихід гусениць з яєць припиняється. Перед заляльковуванням гусениці активно пересуваються в пошуках укриття. Зимує лялечка в коконі під корою дерев, сухому листі, рослинних рештках, у грунті. Вихід метеликів з лялечок відбувається в вечірні години, а масовий літ спостерігається вранці. Поширюється американський білий метелик транспортними засобами при перевезенні сільськогосподарської продукції та промислових вантажів. В останньому випадку шкідника часто виявляють в пакувальному матеріалі. Для попередження занесення американського білого метелика слід проводити детальний огляд імпортних та вітчизняних вантажів, пакувального матеріалу, транспортних засобів, які надходять з карантинних зон, регулярно обстежувати багаторічні насадження. Вивіз плодів і садивного матеріалу із заражених господарств, населених пунктів проводити за узгодженням з фітосанітарною інспекцією. Шановні власники плодових, декоративних, лісових насаджень! Будьте пильними і дбайте про здоров'я і естетичну функцію насаджень. При виявленні американського білого метелика, гігантських гнізд гусениць вчасно повідомляйте спеціалістів Державної фітосанітарної інспекції Рівненської області за адресою: м.Рівне, вул.Гагаріна 39, тел.460-167.

Західний кукурудзяний жук

Diabrotica virgifera virgifera Le Conte 6LJLVLQZOLIZTL2RCL7ZBL3LYZMRNLYLJZIRJZERRH6RHH7Z1LERDLQZALSZOL4RDZ4RAL6R3ZKR.jpg


ККБ - DIABVI

Систематичне положення:

Insecta: Coleoptera: Chrysomelidae.

Рослини-живителі, шкодочинність
   Західний кукурудзяний жук - обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватись. ЖУКИ - поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родин гарбузо-бобових, злакових, айстрових.
   Шкодять як личинки, так і жуки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.
  Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю. Жуки та личинки D. v. virgifera є переносчиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи. Найбільша шкoдoчиннicть зaxідного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи щільність популяції цього шкідника значно зростає. В США західний кукурудзяний жук є одним з найбільш небезпечних шкідників кукурудзи і витрати на використання інсектицидів для боротьби з ним, з урахуванням втрат врожаю від зниження врожайності, досягають 1 млрд. доларів на рік.
 
Географічне поширення
  Західний кукурудзяний жук походить з Центральної Америки, в Європі вперше виявлений у 1992 році, на території Сербії.
   Європа: Австрія, Бельгія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Великобританія, Італія, Нідерланди, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Україна.
   Північна Америка: Канада, Мексика, США.
   Центральна Америка і країни Карибського басейну: Гватемала, Коста-Ріка, Нікарагуа.

Біологія
  D.v.virgifera розвивається тільки в одній генерації на рік. Імаго виходять з ґрунту в кінці липня - на початку серпня, їхня поява співпадає з періодом цвітіння кукурудзи. Після спарювання самки, впродовж 8-10 днів, відкладають яйця. Через два тижні самки, періодично живлячись, все ще відкладають яйця. Жуки мігруючи в пошуках корму надають перевагу кукурудзяним полям які приваблюють їх кольором та запахом. Там вони живляться і відкладають яйця.
   Самка відкладає яйця за температури вище 10°С, в поверхневий шар ґрунту, біля основи стебла рослини, віддаючи перевагу вологим ділянкам. Якщо яйця відкладені в іншому місці, личинки, які відродились, не знайшовши поблизу кормової рослини, загинуть. Для відкладання яєць самки віддають перевагу чорноземам або ґрунтам з підвищеним вмістом глини, менше всього приваблюють їх піщані ґрунти. На глибину розміщення яєць впливає вологість. Чим вона вище, тим ближче до поверхні ґрунту відкладаються яйця. Дощова погода стимулює процес відкладання яєць. Яйця витримують затоплення до 10 днів. Самка в сухий ґрунт яйця не відкладає. Основна маса відкладених яєць знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, на глибині 5 см, максимальна глибина їхнього розташування не перевищує 15 см. Тому відродження личинок може відбуватись і на другий рік з частини яєць, які опинились на значній глибині.fig2.jpg

 Плодючість однієї самки - біля 1000 яєць. Тривалість життя самки від 19 до 126 днів, в середньому біля 95 днів. Репродуктивний період триває 10-15 днів. Відкладання яєць закінчується наприкінці серпня, а в кінці вересня основна маса жуків гине. Але іноді імаго можуть зустрічатись в природі до листопада.

 

      Зимують у D.v.virgifera яйця. Яйця мають високу морозостійкість та витримують температуру до -10°С. Цьому виду притаманна факультативна ембріональна діапауза, вступ в яку починається за температури 4-5°С. Після проходження діапаузи яйця впадають в холодове заціпеніння, яке триває до весняного відродження личинок. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись. Молоді личинки розповзаються до найближчих коренів кормової рослини. У пошуках корму вони здатні подолати відстань 50-80 см. Основна кількість личинок знаходиться біля основи рослини на відстані до 10 см. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами кореневої системи рослини. Розвиваючись, личинки вгризаються в корінь, живлячись серцевинною тканиною, яка містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть прогризати отвори в товстих коренях та потрапляти в стебло.

 

Личинки живляться 3-4 тижні і розвиваються в трьох віках. Період від відродження личинок до імаго триває: при 29°С - 27 днів, при 22°С - 38 днів і при 15°С - 71 день. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках, з середини червня до кінця липня. Основна маса лялечок знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, але іноді вони можуть знаходитись і на глибині до 20 см. їхній розвиток триває від 2-3 до 7 днів. Лялечки не витримують тривалого затоплення. При рясному зрошенні в період залялькування вихід імаго може знизитись до 50%.

 

Морфологія

 

 Імаго: завдовжки 5-6 мм, загальне забарвлення жука бліде, жовтувато - чорне. На надкрилах є темні поздовжні смуги, у самок - три симетричні смуги. Стегна смоляно-чорні або бліді, по зовнішньому краю з чорною облямівкою. Черевце у самки більше і гостріше ніжу самця, антени коротші.

 

Яйце: розміром 0,5-0,6x0,4 мм, овальне, блідо-жовте має шорстку мікроскульптуру.

 

Проведення огляду

 

Личинка: останнього віку завдовжки 10-18 мм, щойно відроджена - 1,2 мм завдовжки, зморщена, видовжена, жовто-біла, з коричневою головною капсулою, грудним та анальним щитками.

 

Лялечка: блідо-жовта або біла, завдовжки 4,5-5,5 мм, без покриву.

 

Ознаки пошкодження

 

Личинки перших віків спочатку об'їдають кореневі волоски, потім тонке коріння, а потім великі та стрижневі корені, при цьому, личинки переносять збудників кореневих гнилей. В результаті цього пошкоджені рослини жовтіють, відстають в рості, в'януть, а нерідко, молоді рослини гинуть. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми "гусячої шиї".

 

Способи поширення

 

 Розповсюдження західного кукурудзяного жука може відбуватись у фазі яйця з ґрунтом, у фазі імаго - транспортними засобами з різними вантажами, а також авто - та залізничними шляхами, літаками. У фазі імаго шкідник може розселя

 

тись самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км за годину.

 

Фітосанітарні заходи

 

 Ввезення насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи з-за кордону дозволяється тільки за погодженням з Укрголовдержкарантином, після проведення ретельного огляду та експертизи. Важливим фітосанітарним заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток (1 пастка на 5 га).

 

Амброзія полинолиста

Ambrosia artemisiifolia L


ККБ-AMBEL


Синоніми: A.elatiorL, A.elata Salisb., A.paniculata Michx., A.incisa F.G., A.pusilla Rafin.

Систематичне положення: Asteraceae.
amz6.jpg

   Культури чи угіддя, які засмічує

Амброзія полинолиста засмічує всі польові культури, особливо просапні та зернові, а також городи, сади, виноградники, луки, пасовища, полезахисні лісосмуги. Часто зустрічається на узбіччях залізниць, шосейних і ґрунтових доріг, по берегах річок і ставків, на пустищах і інших необроблюваних землях, на вулицях, присадибних ділянках, населених пунктів, скрізь, де порушений природний рослинний покрив. Посіви озимих культур вона засмічує менше.

 

Шкодочинність

  IMG_0074.jpgШкодочинність А.artemisiifolia в районах масового поширення винятково велика. Вона складається зі зниження врожайності сільськогосподарських культур, засмічення врожаю сільськогосподарських культур, погіршення якості кормів, зниження продуктивності пасовищ і негативного впливу на здоров'я людей.

  Розвиваючи потужну надземну масу й кореневу систему, амброзія сильно пригнічує культурні рослини та споживає з ґрунту дуже велику кількість поживних речовин. Крім конкуренції за елементи живлення й вологу, амброзія впливає алелопатично активними речовинами, як на проростання насіння, так і на ріст культурних рослин. При сильному засміченні посівів амброзією полинолистою врожайність культур різко знижується. Крім цього, при збиранні врожаю засмічених посівів пізньостиглих культур (соняшник, коноплі, люцерна, насінники овочевих) у нього потрапляє насіння амброзії, відокремити яке досить важко. В таких випадках необхідні додаткові витрати на очищення насіннєвого матеріалу. При засміченні посівів багаторічних трав (конюшини, люцерни й ін.) і однорічних трав на зелений корм, а також луків і пасовищ якість корму, що заготовлюється, знижується. У рослинах амброзії утворюється від 0,07 до 0,15% (стосовно сирої маси) гірких речовин і ефірних масел. При згодовуванні корму з амброзією коровам, смак молока стає гірким.

  Амброзію полинолисту з повним правом можна назвати екологічно небезпечним бур'яном. Добре відомо, що пилок амброзії викликає у людей захворювання - амброзійний поліноз. У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає величезна кількість населення. У людей втрачається працездатність, опухають слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очі, з'являється нежить і сльозотеча, розвивається астма.

 

 Географічне поширення

  Походить з Північної Америки.

  Європа: Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія, Литва, Люксембург, Молдова, Німеччина, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сербія і Чорногорія, Словаччина, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція.

  Азія: Азербайджан, Індія, Казахстан, Китай, Корея (Південна), Туреччина, Японія.

  Африка: Алжир, Мавританія.

  Північна Америка: Канада, Мексика, США.

  Центральна Америка і країни Карибського басейну: Гваделупа, Гватемала, Куба, Мартиніка, Ямайка. Південна Америка: Аргентина, Болівія, Бразилія, Колумбія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.

  Австралія і Океанія: Австралія, Нова Зеландія.

 

 Біологія

  А.artemisiifolia розмножується лише насінням, яке утворюється у великій кількості. Невеликі рослини продукують 50-3000 насінин, добре розвинені рослини можуть давати по 30-40 тис. насінин, а окремі екземпляри до 80-100тис. насінин. Свіжозібране насіння не проростає, 4-6 місяців воно перебуває в стані біологічного спокою. Незріле насіння (у фазі молочної й воскової стиглості) здатне дозрівати та в подальшому проростати. Дозрівання насіння відбувається, як під час зберігання на складі, так і в ґрунті. Чим глибше насіння амброзії перебуває в ґрунті, тим воно довше залишається життєздатним. Як і більшість бур'янів, амброзія полинолиста має розтягнутий період сходів. За сприятливих умов, особливо достатній вологості, сходи її можуть з'являтися протягом всього вегетаційного періоду. Чим пізніше з'являються сходи, тим коротший період вегетації рослин і тим швидше вони проходять усі фази розвитку, щоб встигнути сформувати насіння. Повний цикл розвитку бур'яну складається зі сходів, фази 2-ох справжній листків, фази 4-ох листків, стеблування, бутонізації, цвітіння й плодоношення.

  На початку росту в амброзії коренева система формується швидше ніж надземна маса. Фаза 2-4 справжніх листків триває впродовж місяця. Потім амброзія починає швидко нарощувати значну біомасу. Цвіте у серпні.

  Амброзія полинолиста здатна рости на ґрунтах різних типів, однак особливо добре вона росте на суглинистих, торф'янистих і чорноземних ґрунтах із рН 6,0-7,0. На дуже кислих і бідних ґрунтах рослини амброзії маленькі - заввишки 7,5-15 см.

 

Морфологіяamz7.JPG

А.artemisiifolia - однорічна трав'яниста рослина. За зовнішніми ознаками амброзія полинолиста нагадує полин звичайний (Artemisia vulgaris L). На цю схожість вказує видова назва - полинолиста.

  Стебло прямостояче, розгалужене, опушене короткими волосками. Висота стебла й розміри надземних органів сильно варіюють. При густому травостої на сухих схилах і бідних ґрунтах рослини ледь досягають висоти 10-15 см; на родючих ґрунтах, за достатнього зволоження, і рідкого травостою, окремі рослини досягають 2-2,5 м висоти. У польових умовах рослини амброзії зростають у середньому до 1 м заввишки і до 1-2 см завтовшки (в нижній частині стебла). Корінь стрижневий, веретеноподібний з потужним розгалуженням, проникає на глибину до 4 м. Листки в нижній частині стебла супротивні, черешкові, у середині - чергові, одно - або двічіпірчасто - розсічені, завдовжки 5-10 см. Верхні листки коротко черешкові або сидячі, майже цілісні. Верхня сторона листкової пластинки темно - зелена, нижня сірувата завдяки короткому опушенню, яке Її покриває.

  Амброзія полинолиста - однодомна рослина (на 95%) тобто на одних і тих самих екземплярах рослин є чоловічі й жіночі квітки. Однак іноді зустрічаються екземпляри лише з жіночими квітками. Чоловічі квітки жовтого кольору, зібрані в кошики по 5-25 квіток; їх діаметр 2-5 мм, зібрані в колосоподібні суцвіття, які розміщуються на верхівках гілок. Жіночі кошики розташовуються в пазухах листків або біля основи чоловічих суцвіть, по 2-3 разом. Кошики, зазвичай, одноквіткові. Віночка в жіночих квіток немає, квітки знаходяться в обернено - яйцеподібному оплодні. При дозріванні сім'янки, оплодень твердіє.

 

А.artemisiifolia - переважно вітрозапильна рослина, кожна жіноча квітка формує один плід.

 

  Плід - обернено-яйцеподібна сім'янка в оплодні, біля основи клиноподібна, здавлена, з 5-7 дрібними (до 1 мм) шипиками навколо верхньої опуклої частини й одним більшим у центрі, на верхівці. Поверхня часто з поздовжніми й поперечними смугами й сітчастою зморшкуватістю. Забарвлення від зеленувато-сірого до коричневого. Довжина сім'янки в оплодні 2,5- 3,25 мм, ширина й товщина 1,5-2 мм. Оплодень досить легко відділяється від сім'янки, тому в продукції можуть бути як сім'янки в оплодні, так і власне сім'янки.

  Сім'янка обернено-яйцеподібної форми з невеликим виступом на верхівці - залишком стовпчика. Поверхня слабко блискуча або матова, гладенька. Забарвлення від сірувато-бурого до майже чорного. Довжина сім'янки 1,5-2,2 мм, ширина й товщина 1-1,5 мм.

 

 Способи поширення

 IMG_0020.jpg Від материнської рослини насіння може переноситися на значні відстані з водними потоками (талими водами навесні, по струмках, ярах, річках). Насіння довго тримається на поверхні води, тому що в ньому є повітряний мішок (між сім'янкою й оплоднем), і, крім того, поверхня оплодня має гідрофобні властивості й довго не розмокає (до 2 годин). Розповсюдженню бур'яну сприяють: вітер, у зимовий період, коли з нескошених рослин облітає насіння й ковзає по сніговому покриву; птахи, для яких насіння амброзії є кормом; транспорт (колеса автомашин, тракторів і інших транспортних засобів), а також взуття людей, до якого насіння прилипає разом із ґрунтом. Насіння А.artemisiifolia може бути занесене в регіони, вільні від цього бур'яну, з вітчизняним і імпортним насіннєвим і продовольчим зерном, продуктами переробки зерна (соєвий шрот, комбікорми та ін.), відходами від переробки насіння сільськогосподарських культур (макуха соняшника, відходи насіння люцерни або конюшини та ін.), із сіном, соломою, силосом, у тому числі й з підстилкою у вантажних автомобілях, з розсадою й іншими матеріалами.

 

 Фітосанітарні заходи

  Для попередження завезення А.artemisiifolia необхідно проводити ретельне інспектування об'єктів регулювання (вантажів, матеріалів, транспортних засобів). Забороняється ввезення на територію України насіння сільськогосподарських культур, яке засмічене насінням бур'яну. Умови використання засміченої продовольчої, фуражної й технічної продукції визначаються в кожному випадку окремо. Для своєчасного виявлення вогнищ бур'яну проводяться обстеження земельних угідь:

• узбіч та схилів основних автомобільних і залізничних магістралей; територій станцій по яких перевозиться сільськогосподарська продукція;

• пунктів ввезення, приймання, зберігання та використання засміченого насіннєвого матеріалу, а також прилеглих до них територій (в радіусі 3 км).

  При проведенні обстежень необхідно враховувати, що в початкові фази росту (2-4-ох справжніх листків) амброзія полинолиста дуже схожа на полин звичайний. Одна з головних відмінних ознак - наявність опушення на стеблі амброзії (у полину його немає). Крім того, амброзія полинолиста подібна до амброзії багаторічної рsilostachya D. С.). Розрізняються вони будовою кореневої системи - в амброзії полинолистої корінь стрижневий, а в багаторічної - кореневі пагони.

  Вирішальне значення для очищення полів від амброзії полинолистої мають агротехнічні методи боротьби: правильне чергування культур у сівозміні, обробка ґрунту, догляд за посівами, спрямований на зниження запасів насіння бур'яну в ґрунті й запобігання повторного засмічення як ґрунту, так і врожаю сільськогосподарських культур. На землях, дуже засмічених амброзією, кращим заходом по очищенню ґрунту від запасів насіння є використання чистого пару, де, за правильного обробітку, засміченість бур'яном знижується на 70-80%. Засмічені площі варто відводити під беззмінний (2-3 роки) посів озимих зернових з попереднім напівпаровим обробітком ґрунту.

  На полях з легкими ґрунтами, які дуже засмічені насінням амброзії, не слід проводити передпосівну культивацію, так як культивація створює сприятливі умови для проростання насіння амброзії й масової появи її сходів, які пригнічують сходи ранніх ярових. У цьому випадку краще обмежитися боронуванням. В інших випадках проводиться звичайна передпосівна обробка - культивація з боронуванням. У посівах кормових трав заходи щодо боротьби з амброзією зводяться в основному до створення найбільш сприятливих умов для зростання цих культур - високоякісний обробіток ґрунту, внесення добрив, оптимальні строки посіву та ін. Добре розвинені трави в значній мірі пригнічують амброзію. Значний ефект можна отримати при застосуванні гербіцидів.



« повернутися до списку новин